Однією з перших цілей Хмельницького стало здобуття виходу до моря, шляхом встановлення контролю над Волощиною, одруживши старшого сина Тимофія з донькою волоського господаря Лупулла Роксаною. Проте план був зруйнований через швидку смерть самого Тимофія.

Невдовзі Б.Хмельницький і його оточення розробили новий великий задум, що вражав своєю грандіозністю: розвалити Польщу і Крим за допомогою Москви, вийшовши в такий спосіб із васальної залежності Туреччини. Після Пересялавської угоди 1654 р. (в якій, до речі, ніяких статей насправді не було підписано між нами і Московією), гетьман одразу намагається встановити контроль над Білорусією, що абсолютно суперечить планам московського князя. І врешті-решт білоруська шляхта присягає на вірність Хмельницькому, що, звичайно, не влаштовує Москву. Паралельно з цими подіями гетьман налагоджує відносини з Швецією, чим всіляко паралізує міжнародну діяльність сусідки-тирана. Внаслідок цих подій Москва та Польща за посередництвом Австрії у вересні 1656 р. підписують договір без участі України, що перекреслював всі великодержавні плани Хмельницького.

У відповідь Хмельницький створює коаліцію держав, яка урівноважувала становище на політичній арені Європи. До цієї коаліції держав входили: Швеція, Прусія, Литва, Україна, Семигород, Молдавія та Волощина. Вона була утворена на противагу Москві з одного боку та Польщі і Криму - з іншого. 

Швеція мала намір заволодіти узбережжям Балтійського моря, але Віленське перемир’я робить можливим прихід московського царя до влади в Польщі, і одночасно неможливим здобуття польських територій Швеції, тому вона мала свій інтерес щодо вступу в коаліцію. 

Фрідріх Вільгельм Великий, князь Пруський і курфюрст Бранденбурзький, зі свого боку був зацікавлений в коаліції, так як розпочавши війну з Україною, Польща послаблювала свої позиції на Пруському фронті, одразу після початку українсько-польської війни 1648 року Прусія була звільнена від обов'язку платити щорічну грошову данину Польщі, яка не мала змоги вести війну на два фронти. 

Об’єднувала південну та північну частини коаліції Литва, князем якої був Богуслав Радзівілл, який підчас польсько-шведської війни перейшов на бік шведського короля і прийняв шведський протекторат. Разом з тим він прийняв протекцію Б. Хмельницького, який обіцяв йому, в разі потреби, боронити Литву від зазіхань Москви усіма можливими засобами, навіть збройно.

Південна група коаліції держав складалася з України, Семигороду, Молдавії та Волощини. Останні три держави, маючи великі спільні інтереси в боротьбі за незалежність від Османської імперії, історично підтримували давні культурні, релігійні та династичні взаємини (після смерті сина Тимофія Б.Хмельницький прагнув видати свою доньку за небожа). 

Князь семигородоький Юрій II Ракочі хотів поширити владу на території частини польських земель, тому йому конче потрібна була підтримка України, Молдавії та Волощини, реалізація залежала від того, чи погодиться Україна прикрити кордони Семигорода від татарів. Водночас князь семигородський був у найтісніших контактах із королем шведським Карлом-Густавом, посередником у яких виступав англійський повстанський ватажок Олівер Кромвель, оскільки в інтересах Англії було якнайшвидше утворити в Європі союз некатолицьких держав.

7 вересня 1656 року був підписанний «трактат вічної приязні» між гетьманом Б.Хмельницьким та князем Ракочі (семигородським). Згідно з цією угодою, як Хмельницький і його нащадки, так і Ракочі та його наступники взаємно зобов'язувались боронити один одного від ворогів. Одразу після підписанн цього договору Семигород мав розпочати війну проти Польщі, а Хмельницький надасть допомогу, не зважаючи на ставлення Москви до таких дій. За це Україна отримає Червону та частину Білої Руси і Хмельницький отримає титул князя, що передасться у спадок Юрію Хмельницькому. Король шведський Карл-Густав підписав 6 грудня 1666 року «трактат вічного союзу» з Юрієм Ракочі, на підставі цієї угоди та трактату між Швецією та Прусією король шведськи мав одержати помор’я, Прусію королівську, Курляндію, Ліфляндію, Семигалію, воєводства Плоцьке і Мазовецьке, частину Литви і частину Білорусі до воєводств Полоцького та Вітебського. Решту Литви як окреме князівство мав дістати князь Богуслав Радзівілл. Курфюрст бранденбурзький отримував всю Великопольщу (воєводство Познаньське, Каліське, і т. д.), а князь семигородський - Краків і Малопольщу. Справа «руських земель» Польщі й Південної Білорусі мала бути вирішена на Підставі безпосередньої угоди між Швецією й Україною. Таким чином, ця майбутня шведсько-українська угода мала зв'язати всі попередні поодинокі трактати і завершити оформлення союву всіх держав у єдиній коаліціі

Внаслідок такого активного розподілу Польщі, Москва стає остаточно на її сторону, тим самим виступаючи проти Швеції. На допомогу Ждановичу, який займався тим же розподілок, Хельницький надсилає молодшого сина і наказує йому поводитись із московськими військовими частинами, що зустрічатимуться серед польських військ, як із ворожими. 

Проте в цей час перед Хмельницьким постає ще одна проблема у вигляді антиукраїнських настроїв у середовищі Османської імперії, що змушує його розставляти акценти ще й на півдні держави. Але і з цієї проблеми він знаходить вихід – пропонує швецькому королю ліквідувати ще й Туреччину,  а також звільнити від мусульманської неволі між християн, в першу чергу греків. Відповідно до цього в коаліцію мали вступити ще декілька країн. 

Тоді московський уряд вдався до іншої тактики. В Україну були заслані таємні агенти, які почали вести серед населення й у корпусі діючого війська агітацію проти гетьмана, викристовуючи демагогічну фразеологію: що правління царських воєвод краще за гетьманську сваволю, що козаків уже давно слід було замінити іншими військами, що у знущаннях над ними семигородських військ винуватий також гетьман тощо. Тут вдало змішувалися правда й неправда. Що козакам уже набридла війна далеко від рідних порогів, що семигородські вояки ображали їх, навіть відбирали здобич — то це правда. Але щодо вигоди від заміни гетьманської влади управлінням царських воєвод, то це була, звичайно, неправда. Однак козаки під впливом цієї агітації вчинили заколот і рушили додому.

Обидві звістки: про козацький непослух і бунт були останньою краплею, що позбавила гетьмана життя. Хмельницького розбив параліч, і 6 серпня 1657 року він помер у Чигирині, поховали його в Суботові в Іллінській церкві

Однак нема сумніву, Богдан Хмельницький – видатний політик, який знав потреби кожної держави і зміг їх використати так, що вони принесли користь і допомогли реалізувати його власні наміри. При цьому він чудово суміщав вдалу зовнішню політику зі ще більш вдалою внутрішньою, адже він згуртував навколо себе величезну козацьку силу, яку до нього нікому не вдавалось об’єднати всю повністю заради досягнення єдиної спільної мети, яка крутилась в головах українців вже не одне століття.